Моя Планета

СВЯТО САРДИНИ в Олюш ди Агуа (Olhos de Água)

2008-08-14T10:05:00.001-07:00

Festa da Sardinha em Olhos de Água

Дитячий фестиваль в Албуфейрі

2008-05-05T11:28:00.000-07:00

Фото-Володимир Коробчук.

Єдиний в Португалії австралійський ресторан

2008-05-04T03:37:00.000-07:00

KOALA GARDEN

2008-04-28T16:43:00.000-07:00

Шановні друзі!

З нагоди великого свята Воскресіння Христового прийміть мої
найкращі вітання і побажання Божого благословення, здоров'я і добробуту!

У житті кожного християнина Великдень - свято особливо шановане та величне. Й не тільки тому, що приходить воно з утвердженням справжньої, квітучої та теплої весни, але й тому, що є символом перемоги життя над смертю, добра над злом, світла над пітьмою, віри - над безнадією. Великодні дні зазвичай спонукають усіх віруючих по-новому побачити й відчути себе в світі, оцінити чистоту своїх помислів, бажань та вчинків, а ще - бути добрішими, милосерднішими, терплячішими, благороднішими один до одного. Звісно, ці прості вимоги до кожного християнина - дуже мізерні в порівнянні з тією пожертвою, яку поніс Спаситель Ісус Христос заради порятунку людства від гріхів. Але, як переконує святе Письмо, будь-яка добра справа, зроблена однією людиною на користь іншої, є гідною в очах Господніх і з часом обов’язково воздасться їй сторицею. Пам’ятаймо про це повсякчас і повсюди!
Пасхальні дні - це й час віддати шану всім тим, кого немає серед живих, хто, залишивши нам свою любов і життєвий досвід, поринув у вічність. Згадаймо їх молитвою та добрим словом.
Зі святом Вас, шановні. Від усього серця бажаю вам благодаті, добробуту, окриленого настрою, миру, злагоди та душевної величі. Нехай цей Великий День дарує всім вам щастя, здоров’я, любов та непохитну віру в кращий завтрашній день!
Хай в кошик Вам ляжуть баранчик і паска, Шматочок сальця, запашная ковбаска І писанок пару з корінчиком хрону, Хай плине достаток до Вашого дому!

ХРИСТОС ВОСКРЕС !

Великдень у місті Албуфейра

2008-04-28T13:01:00.000-07:00

Вербна неділя у місті Албуфейра

2008-04-20T10:46:00.001-07:00

Фото-Володимир Коробчук.

Вербна неділя

2008-04-20T10:05:00.000-07:00

Вербна неділя (Квітна, Шуткова, Баськова, Пальмова неділя, Неділя ваїй)— християнське свято у неділя Вербного тижня, перед Великоднем, що відмічає Вхід Господній у Єрусалим.

Це велике свято у християнському році відноситься до числа двохнадесятих. Його виникненню послужили біблійні оповіді: Ісус в'їжджав до Єрусалима на ослі, люди встеляли йому шлях пальмовим гіллям, тим самим вітаючи Спасителя.

У цей день Церква згадує царське прославляння Ісуса Христа перед Його хресною смертю для того, щоб показати, що страждання Спасителя були добровільні.

За християнськими тлумаченнями, усі віруючі, як і єрусалимський натовп, грішні у тому, що спочатку чулися захоплені вигуки: «Осанна!», а потім страшний крик «Розіпни його!»
Церковні служби у цей день продовжують служби Лазаревої суботи. На всеношній свята читаються пророцтва Старого Заповіту про Царя-Месію разом з євангельськими
розповідями про вхід Христа до Єрусалима. На утрені благословляють (святять)
гілки, що їх віруючі тримають у руках під час усієї служби. Це свідчить, що вони
зустрічають Господа, який невидимо гряде, і вітають Його як Переможця пекла і
смерті, тримаючи в руках «знамення перемоги» — верби з запаленими свічками.

Від звичаю вживати в це свято вайї (гілки фінікової пальми) воно називається
Неділею «ваїй». Ваїй у нас замінюються вербами, бо верба раніше за інші дерева
дає бруньки. До того ж, це дерево згадується в Святому Письмі.
Вербі здавна приписували магічні властивості — захист від злих духів і всіляких бід; нею лікували головний біль, пропасницю, ревматизм, шлункові захворювання тощо. Сенс поклоніння вербі полягає в тому, що здорове квітуче дерево повинно ніби передати здоров'я, силу та красу людині або тварині. Звичай цей існував у різних народів світу. Виконувався він, як правило, весною, коли дерева наливаються соками, розквітають і, самі набираючись життєвої сили, за повір'ям, могли передати її іншим.

Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. «Гріх ногами топтати свячену вербу», а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.

Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або — якщо було близько — то в полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток»; а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи:
Не я б'ю — верба б'є,
За тиждень Великдень,
Недалечке червоне яєчко!
Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою,
як додому йшли; а б'ючись, примовляли:
Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!
В Галичині примовляли так:
Шутка б'є — не я б'ю,
Віднині за тиждень
Буде в нас Великдень!

2008-03-16T11:39:00.000-07:00

Зустріч представників Спілки
Українців Алгарве
із проф. Омеляном Ковалем.

Омелян Коваль - один з лідерів закордонного українства, Почесний Голова Товариства Українців Бельгії, член Української Всесвітньої Координаційної Ради, заступник Голови Європейского Конґресу Українців, заступник Голови ВУПТ ім. Г.Ващенка.

На переломних етапах розвитку суспільства важливого значення набуває осмислення духовності народу , спрямоване на оволодіння досвідом , здоботим протягом багатовікової історії , і визначення на цій основі плану подальшого розвитку.
Українська іміграція нової хвилі , зокрема та її частина , яка проживає у Португалії ,є досить багаточисельною. Процес її формування збігається в часі із етапом становлення нашої незалежної держави на світовій політичній арені. Саме тому такими цікавими і важливими для нас є досягння та досвід визначних представників української діаспори попередніх хвиль. Так виникла ідея зустрічі із паном Омеляном та його родиною, які відпочивали у португальскому містечку Портімао та відвідували християнську святиню - м. Фатіму.

Наталя Дмитрук , Ірина Березяк , Фото-Володимир Коробчук.

П І К Н І К

2008-03-05T15:47:00.000-08:00

Фото-Ірина Березяк .

Історія 8 Березня

2008-03-01T13:31:00.000-08:00

Чому Міжнародний жіночий день святкується саме 8 березня?Яка історія 8 березня?
Все почалося на початку весни 1857 року, коли текстильщиці Нью-Йорку пройшли "маршем порожніх каструль" по Манхетену. Вони вимагали підвищення зарплати, поліпшення умов праці і рівні права для жінок. Демонстрацію природно розігнали, але шуму у зв'язку з своєю незвичністю вона наробила неабияк. Цю подію навіть стали називати Жіночим днем.
Прошло більше 50-ти років і в останню неділю лютого вже 1908 роки, тисячі жінок, знов вийшли на вулиці Нью-Йорку. Демонстрація ця, як можна здогадатися, була приурочена до того самого "Жіночого дня" 1857 роки. Жінки знов стали вимагати виборчого голосу, виступили проти жахливих умов праці, і особливо проти праці дітей. Поліція одержала наказ розігнати демонстрацію. У хід були пущені шланги з брудною крижаною водою.
В наступному 1909 році Жіночий день знов був відмічений маршами і страйками жінок. У 1910 році соціалісти і феміністки провели Жіночий День вже по всій країні. Пізніше в цьому ж році делегатки поїхали із США до Копенгагена на Другу Міжнародну Конференцію жінок-соціалістів, де і зустрілися з Кларою Цеткін.
Надихнена діями "американських соціалістичних сестер", Клара Цеткін запропонувала поставити на конференції питання про те, щоб жінки у всьому світі вибрали певний день, коли вони привертатимуть суспільну увагу до своїх вимог. Конференція, в якій взяли участь більше 100 жінок з 17 країн, гаряче підтримали цю пропозицію поіменним голосуванням, результатом якого з'явилося виникнення Міжнародного дня солідарності жінок в боротьбі за економічне, соціальне і політичне рівноправ'я. Треба відзначити, що точна дата цього дня на цій конференції так і не була визначена.
Вперше Міжнародний Жіночий День був проведений 19 березня 1911 року в Німеччині, Австрії, Данії і деяких інших європейських країнах. Ця дата була вибрана жінками Німеччини, тому що цього дня в 1848 році король Пруссії перед загрозою озброєного повстання дав обіцянку провести реформи, включаючи невиконане введення виборчого права для жінок.
В 1912 року цей день жінки відзначили не 19 березня, а 12 травня. І лише з 1914 року цей день стихійно стали відзначати чомусь 8 березня.
Так як Росія жила тоді на відміну від всієї Європи за юліанським календарем, то Міжнародний Жіночий День у нас в країні наголошувався не 8 березня, а 23 лютого.
В Росії цей день жінки відзначають щорічно з 1913 року. І ось, 23 лютого 1917 року, роки в Росії знов наступив цей день жінки Петрограду вийшли на вулиці міста протестуючи проти війни. Деякі стихійні мітинги перейшли в масові страйки і демонстрації, сутички з козаками і поліцією. 24-25 лютого масові страйки переросли в загальний страйк. 26 лютого окремі сутички з поліцією вилилися в бої з викликаними в столицю військами. 27 лютого загальний страйк переріс в озброєне повстання, почався масовий перехід військ на сторону повсталих, які зайняли найважливіші пункти міста, урядові будівлі. Створена Рада робочих і солдатських депутатів, одночасно створений Тимчасовий комітет Державної думи, який сформував уряд. 2(15) березня Микола II відрікся від престолу. 1 березня нова влада була встановлена в Москві, протягом березня - по всій країні.
Таким чиномом, саме Міжнародний Жіночий День 1917 роки з'явився спусковим гачком, що привів до Лютневої революції, яка в свою чергу привела до Жовтневого перевороту і виникнення СРСР.
В СРСР 8 березня довгий час був звичайним робітничим вдем, але 8 травня 1965 року, напередодні 20-річчя Перемоги у Великій вітчизняній війні, Міжнародний жіночий день 8 березня був оголошений в СРСР святковим днем. Ось така історія 8 Березня
P.S. Багато хто сумнівається, що це свято дійсно "міжнародне". Проте, ще в 1977 році ООН прийняла резолюцію 32/142, призвавши всі країни проголосити 8 березня вдень боротьби за жіночі права - Міжнародним жіночим днем. Цей день оголошений національним вихідним в республіках колишнього СРСР, а також в: Анголі, Буркіна-Фасо, Гвінеї-Бісау, Камбоджі, Китаї, Конго (там свято не "міжнародних", а конголезьких жінок), Лаосі, Македонії, Монголії, Непалі, Північній Кореї і Уганді. У Сірії 8 березня відзначають День Революції, а в Ліберії - і зовсім як День пам'яті полеглих.

2008-03-01T00:35:00.000-08:00

Що жінці потрібно для повного щастя,
Навряд чи мужчинам збагнути це вдасться,
Та все ж, щоб життя вам здавалося раєм,
Сьогодні від щирого серця бажаєм:
Здобутків у праці! Погоди ясної!
Здоров’я міцного й любові палкої!
Дітей дуже чемних і завжди слухняних,
Щоб в школі не мали оцінок поганих.
Свекрух, щоб жили якомога подалі,
А дім обминали всі біди й печалі.
І щоб чоловік не хропів цілу нічку,
Роботу робив, цілував ніжно в щічку.
Обідів у ліжко! І вражень полярних!
І цих...ну..., що звуться на “м”, – регулярних!
Кохання палючого, як в серіалі,
Не менш як п’ять фільмів – на кожнім каналі!
Сусідів – і знизу, і зверху – безшумних,
Романів курортних і вчинків бездумних!
Колготок – із лайкри! Ні дня – без обнови!
Щоб був у вас спонсор з грішми і впливовий!
На книжці – побільш грошових заощаджень!
Для чоловіків – дуже довгих відряджень,
Бо користі в хаті з них й так небагато,
То краще їх бачити лише на свята!
Відпусток щороку на Чорному морі,
Тістечок смачненьких – без зайвих калорій.
Щоб завжди стрункими й бадьорими були
І про целюліт ви ніколи не чули.
Аби, як модельки, ви мали фігури
І вас залюбки малювали з натури.
Духів – від Діора! Вбрання – від Версаче!
Машин – іномарок, щоб везли на дачі.
Коханців – жагучих, в любові – зразкових,
Щоб був після них завжди настрій святковий!
І аби начальство ваш труд цінувало
Та вас за роботу не раз відзначало,
Платило постійно пристойну зарплату,
Аби вистачало на хліб і на хату.
Й за те, що гаруєте тяжко, мов бджілки,
Хай вам UMC подарує мобілки!
І з євроремонтом квартири придбати,
Щоб можна було в них на конях гасати!
Прикрас, діамантів на сорок каратів,
Щоб вуха не в’янули ваші від матів!
Ну, мабуть, пора вже підводити риску,
Ще зичимо всім вам нормального тиску,
Щоб сонечко ясно світило із неба!
Ну що ще для повного щастя вам треба?
Якщо щось забули, ви нам вибачайте
І подумки самі до всього додайте.
А нам залишилось фужери розлити
І все, що бажали, скоріш закріпити!

СВАДЬБА В АЛБУФЕЙРЕ. Видеофотоальбом.

2008-02-01T00:00:00.000-08:00

Любовь к Вам в дом пускай войдет,
Не просто словом и звучаньем
Пусть среди Вас она живет,
Как соль, как хлеб насущный.
Пусть Ваших чувств не охладят
Ни бури, ни ненастья,
И пусть, войдя в семью, царят
Здоровье, мир и счастье.
Пусть дети явятся для Вас
Любви взаимным знаком.
Пусть брак Ваш будет - высший класс!
Хотя зовется браком.

День Матері у місті Албуфейра

2007-08-08T14:59:00.000-07:00

Мати. Мама. Матуся.Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. Воно про найближчу, найдобрішу, найкрасивішу і наймилішу людину у світі. Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах, материнська ласка гріє нас все життя аж до старості. Її створив Бог на цій грішній землі для краси і щастя, щоб вона дарувала життя і була продовжувачем роду людського. Дорогі милі, змучені жінки! Відновимо Свято матері. Самі для себе. Для наших родин. Подумаймо, може й ми винні, що опинились у такій безвиході?Схиляємо низенько свої голови і висловлюємо щире синівське „Спаси Вас Бог” перед образом Вашим, біловолосі наші бабусі і матері, перед терпінням і печаллю за синами і чоловіками, братами і сестрами....То дай Вам, Боже, діждатись ще тієї пори, коли чисте синє небо зігріє Ваші страждальні душі і теплом своїм зменшить болі Ваших сердець, а перед Вашим поглядом зацвітуть сади, заколосяться ниви добірним зерном і в чистому мирному небі розіллється нескінченне соло неперевершеного степового співця – жайворонка.Хай наші друзі крилаті – лелеки дарують Вам правнучат. Онучат, і діточок – оцих домашніх соловейків, щоб своїм безгрішним і чистим щебетом звеселяли Ваші змордовані душі та множили надію на краще завтра нашої долі; помагай Вам, Боже, поставити їх твердо на ноги і засіяти їхні душі зерном Правди і Науки. Нехай весняне свято розморозить нас, об’єднає і згуртує! Щастя, здоров’я всім Вам дорогі Матері.

о.Іван Гудзь.

Вшанування річниці пам’яті Т.Г.Шевченка в місті Албуфейра

2007-08-07T17:18:00.000-07:00

Вдруге після гарно підготовленого та проведеного Різдвяного Вертепу, зібралася українська громада 18 березня біля церкви св.Анни в місті Албуфейра,на вшанування річниці пам’яті Т.Г.Шевченка.
Сімнадцять дітей взяли участь у підготовці свята: Березяк Мар’яна зі Львова, Кулик Андрій з м.Золочів,Львівської області, Вишенська Оля зі Львова, Пановик Данило з Львівщини, Руслан, Мар’яна і Оксана Стефашко з Львівської області, Ісмайлов Едуард з Чернівецької області, Бочко Владислав з Вінничини, Лесюк Владислава з Івано-Франківщини, Доманченко Софія з Донеччини, Оля та Юля Карпін зі Львова, Кучер Христина з м. Бережани Тернопільскої області, Назар і Кароліна Дунець з Івано-Франківщини. А самою юною учасницею була Осипчук Валерія (5 років) з Рівненської області.

Дорослі також не залишились осторонь: ведучі Ірина Романюк з м. Ново-Волинськ та Анатолій Жуков з Луцька, диригент Володимир Реплюк з Чернівців, баяніст Олександр Кушнір з Вінничини. Співаки ансамблю Оксана Пановик з Львівської області , Марків Андрій зі Львова, Галушка Іван з м.Сокаль, що на Львівщині, Дунець Василь з Івано-Франківщини, Окан Андрій з Тернопільщини, Шарлай Вадим із с.Мамаївці Чернівецької області, Сопіла Микола зі Львова, та вже згадувані Ірина, Анатолій, Христина, Оля, Оксана. З апаратурою працював п. Тарас Беризовський.

А хресним батьком цього заходу можна назвати В’ячеслава Івановича Старощука, представника Спілки Українців (м.Лісабон).Це він попіклувався про те , щоб робота почалась, запалив вогник.Пан В’ячеслав приїхав одного дня до нас в Албуферу, привіз сценарій,"Кобзар“.Розповів про роботу Спілки Українців у м.Фаро, пообіцяв підтримку. І слова свого дотримав-передав нам кілька вишитих сорочок, портрети Тараса Шевченка, прапор України, старенький баян , з яким ми проводили перші репетиції. Та й моральна підтримка нам дуже допомагала. А скільки талановитих людей в нашому місті! Ніхто б і не знав, якби не підготовка до свята. От шкода тільки, що не всі змогли взяти участь: робота і нічого тут не вдієш.

Одним із перших на прохання заспівати Тарасові пісні "Причинна","Тополя","Думи мої",та "Заповіт" відгукнувся п.Андрій Марків (жоднї репетиції не пропустив). Згодом приєдналися п.Микола, п.Іван, п.Василь, дівчата Оксана , Христя і Оля, п.Оксана (який чудовий голос в цієї жінки). А Андрій Окан з Вадимом ще й погодились вивчити досить немаленькі вірші. Василь піклувався про те, щоб легше було добиратись на репитиції Володимиру, бо ж дорога неблизька- з району Balaia до району Câmara Municipal.По кілька кілометрів на репетиції після важкого трудового дня доводилось ходити п.Іванові. Та він не нарікав, а навіть навпаки, всіх підбадьорював. Пан Олексанр долав аж 15 км. до м. Албуфейра. В Україні він керував хором. Цей чоловік- справжній майстер своєї справи , людина , яка надзвичайно любить свою професію і музику. А ще він дуже добрий, м’ягкий, справедливий і надзвичайно відповідальний.

Пан Анатолій замовив з України диск з піснями на слова Т.Шевченка.А пані Ірина люб’язно погодилась проводити репетиції у себе вдома‚ бо‚ нажаль‚ наш осередок свого окремого приміщення ще не має. І линуло з вікна‚ здається‚ нічим не примітної багатоповерхівки: "Реве та стогне Дніпр широкий...“

Звичайо, довелось попрацювати. Та коли щось не виходило‚ п.Микола зі Львова‚ з довгими вусами ‚ як у справжнього козака‚ заспокоював: “Не хвилюйтесь, все в нас вдасться. Заспіваємо так‚ як можемо. Головне- від душі. А як хтось вміє краще-то нехай вийде і поможе нам.” Дуже приємно‚ що діти, які вже по кілька років живуть в Португалії, знають про Шевченка. Вони із задоволенням готувались до виступу. “Тьотю, я зможу вивчити цей вірш. Хіба ж це багато? І ще якийсь мені дайте, я все вивчу! ” –просила Оля. Молдавський хлопчик Едуард українську мову трохи розуміє, але не розмовляє нею. Та ніхто цього і не помітив, коли він розповідав вірші. А у виконанні Христини прозвучав португальський варіант Шевченкового “Заповіту”. Гарно розповідати вірші навчила дітей вчителька української мови та літератури Ірина Богданівна Березяк.

Чимало українців зібралося вшанувати пам’ять Кобзаря . Та й не тільки українців. Були там і росіяни‚ і молдавани‚і навіть голандці і англійці. З м.Фаро приїхав п.В’ячеслав Старощук‚як представник Спілки Українців. В заключнім слові український священик настоятель церкви отець Олег сказав : “ ...Не можна відівати Шевченка від України , а Україну від Шевченка. Наші діти мають знати, якого вони роду і де їхнє коріння, а поряд з Бібліѕю має стпяти шевченківський Кобзар.”

Захід відбувся‚ і це-найголовніше. Це крок вгору по драбині духовності, і ‚надіюсь‚ не останій.Бо‚ як казав великий Кобзар‚ "хто зневажає рідний край‚той серцем немощний каліка“.

Велике спасибі всім учасникам та глядачам!

Наталя Коробчук

Різдвяний вертеп у м. Албуфейра

2007-02-01T14:51:00.000-08:00

Історія українського вертепу, що налічує уже не одну сотню років, поповнюється усе новими і новими сторінками. Розвиток цього різдвяного дійства нерозривно пов’язаний з самою історією нашого народу.Згадаймо наприклад, етнографічну діяльність українських братських шкіл, чи заснованого уже в 1868 р., західноукраїнського товарства «Просвіта», усі вони розвивали традицію українського вертепу, як таку, що символізувала релігійність нашого народу і його національну своєрідність. І за часів Австро-Угорщини, і в царській Росії, і в тоталітарному Радянському Союзі звучали українські колядки. А різні хвилі еміграції, що розкидали наш народ по всьому світі, перенесли разом з ним у різні куточки земної кулі і українські звичаї.

Не стала і винятком і Португалія. Маленькі колядники, під керівництвом Наталії Миколаївни Корoбчук, організували у провінційному містечку Албуфейра справжнє різдвяне шоу, присвячене народженню маленького Ісусика. Були тут і Звіздар, і Ангели, і три Царі, і Пастушки, не обійшлося без Жида, Ірода, Чорта і Смерті.За час Різдва до Вохреща діти відвідали біля двох десятків українських родин, виступили у церкві святої Анни, де отець Олег Трушко поблагословив маленьких колядників, подарував їм образочки та солодощі.

Можливо, зустріч з нашими колядниками, заставила задуматись про суть Різдва і багатьох португальців, які здивовано запитували: «Що це? Карнавал?», а потім, чуючи відповідь, усе ж здивовано знизували плечима. Нема у них цього. А діти весело посміхались, і бачилось, що щасливі вони та задоволені.

Ірина Березяк