Шановні друзі!

З нагоди великого свята Воскресіння Христового прийміть мої
найкращі вітання і побажання Божого благословення, здоров'я і добробуту!

У житті кожного християнина Великдень - свято особливо шановане та величне. Й не тільки тому, що приходить воно з утвердженням справжньої, квітучої та теплої весни, але й тому, що є символом перемоги життя над смертю, добра над злом, світла над пітьмою, віри - над безнадією.
[paskha_2.jpg]Великодні дні зазвичай спонукають усіх віруючих по-новому побачити й відчути себе в світі, оцінити чистоту своїх помислів, бажань та вчинків, а ще - бути добрішими, милосерднішими, терплячішими, благороднішими один до одного.
Звісно, ці прості вимоги до кожного християнина - дуже мізерні в порівнянні з тією пожертвою, яку поніс Спаситель Ісус Христос заради порятунку людства від гріхів. Але, як переконує святе Письмо, будь-яка добра справа, зроблена однією людиною на користь іншої, є гідною в очах Господніх і з часом обов’язково воздасться їй сторицею. Пам’ятаймо про це повсякчас і повсюди!
Пасхальні дні - це й час віддати шану всім тим, кого немає серед живих, хто, залишивши нам свою любов і життєвий досвід, поринув у вічність. Згадаймо їх молитвою та добрим словом.
Зі святом Вас, шановні. Від усього серця бажаю вам благодаті, добробуту, окриленого настрою, миру, злагоди та душевної величі. Нехай цей Великий День дарує всім вам щастя, здоров’я, любов та непохитну віру в кращий завтрашній день!
Хай в кошик Вам ляжуть баранчик і паска,
Шматочок сальця, запашная ковбаска
І писанок пару з корінчиком хрону,
Хай плине достаток до Вашого дому!

ХРИСТОС ВОСКРЕС !

Великдень у місті Албуфейра





Вербна неділя у місті Албуфейра



Фото-Володимир Коробчук.

Вербна неділя

Вербна неділя (Квітна, Шуткова, Баськова, Пальмова неділя, Неділя ваїй)— християнське свято у неділя Вербного тижня, перед Великоднем, що відмічає Вхід Господній у Єрусалим.

Це велике свято у християнському році відноситься до числа двохнадесятих. Його виникненню послужили біблійні оповіді: Ісус в'їжджав до Єрусалима на ослі, люди встеляли йому шлях пальмовим гіллям, тим самим вітаючи Спасителя.

У цей день Церква згадує царське прославляння Ісуса Христа перед Його хресною смертю для того, щоб показати, що страждання Спасителя були добровільні.

За християнськими тлумаченнями, усі віруючі, як і єрусалимський натовп, грішні у тому, що спочатку чулися захоплені вигуки: «Осанна!», а потім страшний крик «Розіпни його!»
Церковні служби у цей день продовжують служби Лазаревої суботи. На всеношній свята читаються пророцтва Старого Заповіту про Царя-Месію разом з євангельськими
розповідями про вхід Христа до Єрусалима. На утрені благословляють (святять)
гілки, що їх віруючі тримають у руках під час усієї служби. Це свідчить, що вони
зустрічають Господа, який невидимо гряде, і вітають Його як Переможця пекла і
смерті, тримаючи в руках «знамення перемоги» — верби з запаленими свічками.

Від звичаю вживати в це свято вайї (гілки фінікової пальми) воно називається
Неділею «ваїй». Ваїй у нас замінюються вербами, бо верба раніше за інші дерева
дає бруньки. До того ж, це дерево згадується в Святому Письмі.
Вербі здавна приписували магічні властивості — захист від злих духів і всіляких бід; нею лікували головний біль, пропасницю, ревматизм, шлункові захворювання тощо. Сенс поклоніння вербі полягає в тому, що здорове квітуче дерево повинно ніби передати здоров'я, силу та красу людині або тварині. Звичай цей існував у різних народів світу. Виконувався він, як правило, весною, коли дерева наливаються соками, розквітають і, самі набираючись життєвої сили, за повір'ям, могли передати її іншим.

Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. «Гріх ногами топтати свячену вербу», а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.

Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або — якщо було близько — то в полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток»; а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи:
Не я б'ю — верба б'є,
За тиждень Великдень,
Недалечке червоне яєчко!
Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою,
як додому йшли; а б'ючись, примовляли:
Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!
В Галичині примовляли так:
Шутка б'є — не я б'ю,
Віднині за тиждень
Буде в нас Великдень!

счетчик посещений besucherzahler Plentyoffish